Меню
Головна Блог Що таке хрещення

Наші новини

Популярні товари

Що таке хрещення

19.06.2016

Що таке хрещення і чи потрібно хрестити дітей

Отже, християнство - це ні відвідування церкви, ні виконання якихось ритуалів, ні дотримання тих чи інших традицій, і навіть не приналежність до певної релігійної групи. Християнство - це слідування за Христом, особисті стосунки між Ним і мною. І християнином є не той, хто робить щось зовні помітне, а той, хто має з Ним ці взаємини. У будь-якій громаді, в будь-якій церкві, в будь-якій деномінації, діти нашого Небесного Батька - наші брати і сестри.

До того ж ми переконалися, що єдине надійне джерело, з якого ми можемо достеменно знати про Христа, і за яким можемо перевіряти інші знання, отримані нами через предання Церкви, здоровий глузд, безпосереднє осяяння, або яким-небудь шляхом - це Святе Письмо. Христос, втілене Слово Боже, відображений у записаному Слові Божому - Біблії. Ми прагнемо не шукати істину в яких-небудь традиціях або слідувати людським думкам, тому, що людське знання обмежене, і людина може помилятися. Ми дотримуємося Слова Божого, Біблії. Писання - єдиний канонічний авторитет для нас, канон. А канон в цьому каноні - сам Христос.

Ми також говорили, що людині, яка дізналася про можливість спасіння у Христі, необхідно відмовитися від свого колишнього життя - життя без Бога. Їй належить визнати, що її уражена воля спонукає її діяти за власним бажанням і заважає їй бути з Богом. Біблія називає гріхом і наказує покаятися, тобто прийняти тверде рішення вручити свою волю в Боже піклування на підставі жертви Христа. Прийняття такого рішення Біблія називає зверненням - корінним розворотом світогляду.

Тепер у нас є відправні пункти, необхідні, щоб поставити принципове запитання:
що нам робити?

Писання говорить: "Віра від слухання, а слухання від слова Божого" (До Римлян 10:17). Ми розуміємо, що Біблія - наш путівник слідування за Христом. Ми знаємо, що головна тема, яка проходить червоною ниткою через усе Писання - грішне людство отримало спасіння по благодаті Божій через віру в Ісуса Христа. Але трудність в тому, що в наші дні віра - поняття широке, і чим далі, тим більше і більше його розтягують, і часто вже не зрозуміло, про що йде мова. Тому необхідно розрізняти ту віру, про яку говорить Писання, і буденне розуміння цього слова.

Багато з чим в цьому житті ми знайомі з чуток. Ми можемо почитати Біблію або про Біблію, почути пару проповідей, і, прийнявши все це до відома, вважати себе людиною, що вірує. Але якщо на цьому наше пізнання волі Божої зупинилося, якщо в Його слові ми не почули Божого поклику до себе особисто, це не та віра, про яку говорить Писання, а так - обізнаність або, гірше того, марновірство. Слухати недостатньо - необхідно чути.

Коли я починаю прислухатися до авторитету Божого слова, починаю визнавати істинність почутого, у мене з'являється віра на рівні переконаності. Переконання - вже не просто обізнаність, а тверда впевненість у чомусь, і більшість з нас, як правило, розуміє під рятівною вірою саме це. Але ось що говорить про таку віру Біблія: "ти віруєш, що Бог єдиний: добре робиш; і біси вірують, та тремтять" (Якова 2:19). Біси знають, що Бог є, напевно. Вони абсолютно переконані в цьому і досі здригаються, згадуючи, як, подібно до блискавки, були викинуті разом з Сатаною з неба на землю. Вони знають силу і славу Божу і тремтять перед нею. Але чи змінює це їх життя? Жодним чином!

Справжня віра починається тоді, коли ми не просто слухаємо і чуємо, але і слухаємося. Ми розуміємо, що нам необхідно змінити своє життя, і перед нами постає це саме питання: що нам робити? Адже слухатися - значить виконувати волю Того, Хто дає нам істину. Не дарма саме це питання виникло у тих, хто вперше почув апостольську проповідь: "Почувши це, вони серцем розжалобились, та й сказали Петрові та іншим Апостолам: що нам робити, мужі браття? Петро ж сказав їм: "покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас в ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і приймете дар Святого Духа" (Діяння 2:37, 38).

Почувши проповідь Петра, вони переконалися, що він правий, і "серцем розжалобились" (правильніше було б перекласти: здригнулося їх серце). І цілком природним чином постає питання: що нам робити? Як же нам тепер жити? Як нам відновити відносини з Богом, як слідувати Його волі? Відповідь Петра містить два накази: перше - покайтеся; і друге - нехай же охреститься кожен із вас у ім'я Ісуса Христа.

У своїй відповіді Петро слідує заповіді, залишеної Господом в Його останній бесіді з учнями: "Ідіть, і навчіть всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа" (Від Матвія 28:19). Ісус наказав не "розкажіть про це всім народам", а "навчіть", зробіть Моїми учнями всі народи". Вони повинні не просто бути почути - з цим у нас в народі все в порядку, і давно вже створено якийсь близько-християнський фон, в який під Різдво включаються ялинка, Дід Мороз і подарунки; а під Великдень - паски і фарбовані яйця, хоча нічого спільного з Біблією це не має, і обізнаність практично повсюдно переросла в марновірство. Ісус говорить: "навчіть", тобто переконайте їх в істинності й важливості Доброї новини. І заповідь, що випливає з цього - "хрестячи їх в ім'я Отця, Сина і Святого Духа".

Хрещення у святому Письмі

Писання говорить, що хрещення - це самі початки, азбука вчення Христового, те, без чого ви не зможете читати Його підручник. Навчившись ж читати немає потреби знову повертатися до азів: "Тому, залишивши початки науки Христа, поспішаємо до досконалості, і не станемо знову вважати покаяння від мертвих учинків та про віру в Бога, науки про хрещення, про покладання рук, про воскресіння мертвих та вічний суд" (До Євреїв 6:1,2). Але, як це ні сумно, це азбучне питання - причина постійних суперечок і розділень між братами: що означає хреститися? як хреститися? де хреститися? Що для цього потрібно? Ми спотикаємося, ще не ступивши на цей шлях. І сатана використовує це, щоб Тіло Христове не росло і розвивалося, а дробилося і поділялося. Давайте ж спробуємо розібратися, що говорить про хрещення Писання - у єдине джерелі, з якого ми можемо що-небудь знати напевно.

Однак всякого, хто хоче дізнатися що-небудь конкретне про технічну сторону хрещення безпосередньо з Писання, спіткає розчарування. Біблія про це практично нічого не говорить. Важливість значення цього акта підкреслюється постійно, але ніяких пояснень про те, як здійснювати його не дається. Чому?

Уявіть таку ситуацію: мати написала в листі синові-місіонеру в Африку - не забувай добре зав'язувати шнурки черевиків, це вкрай важливо, щоб не впасти. Літак з поштою терпить аварію, і лист потрапляє бушменам, які ніколи в житті не бачили взуття. Прочитавши лист і перейнявшись важливістю питання, вони справедливо обуряться: чому тут не роз'яснюється що таке шнурки і що таке черевики; що таке зав'язувати, і як це - зав'язувати добре? Але ніяких прямих роз'яснень в тексті листа не дається, тому що значення вживаних слів були прекрасно знайомі як тому, що писав, так і адресату. Так само йде справа і з хрещенням: на зорі християнства значення цього поняття було абсолютно ясно людям того часу, і пояснень не було потрібно. Нам же, щоб визначити його значення, доводиться розглядати етимологію (походження) і семантику (значення) слів, які вживаються у Писанні; вивчати культурний фон; розглядати непрямі відомості про хрещення в Біблії.

Значення слова "хрещення""

Що стосується лінгвістичного аналізу, нам часто перешкоджає вловити початкове значення цього поняття саме російське слово "хрещення", швидше є його інтерпретацією або застосуванням, ніж безпосереднім еквівалентом. Ми ставимося до народу, який отримав Добру Звістку майже 1000 років після початку її розповсюдження. Ми отримали її мовою, спеціально створеною іноземними місіонерами для цієї мети. І там, де в протослав'янскій мові не було відповідного поняття, вони або використовували відповідне іноземне слово (ангел, Христос, євхаристія, апостол, пресвітер та ін.), чи створювалися слова, яки раніше не існували , одним з яких і є "хрещення". Воно етимологічно пов'язане з Христом і з Хрестом, і ми вже не бачимо в ньому іншого сенсу, крім як посвята себе Христу або, як мінімум, прилучення до групи людей, які називаються християнами. Відрив від первинного смислового значення часто перетворює хрещення в якийсь обряд ініціації. Але нічого подібного не вкладалося в це слово спочатку. Його сенс ніде не роз'яснюється - перші слухачі прекрасно розуміли, про що йде мова. Що ж це слово означало для них?

В оригінальних текстах Священного Писання хрещення позначається грецьким словом баптизо: занурити, вмочати, занурювати. Але тут варто зауважити, що в грецькій мові є й інше слово, однокореневе з цим, і має таке ж значення - бапто. Воно теж зустрічається в Біблії, наприклад, коли Ісус на вечорі з учнями вмочив (бапто) хліб у соус. У чому ж різниця між цими двома словами? Різниця настільки ж велика, як, скажімо, між тими ж російськими словами слухати і слухатися. Начебто, слова схожі і їх значення схожі, але зміст зовсім інший. Щоб ясніше зрозуміти різницю, можна звернутися до інших літературних джерел того ж періоду часу.

Так, у працях грецького поета і цілителя II ст. до Р. Х. Никандера, ми знаходимо рецепт виготовлення маринованих огірків, в якому використовуються обидва дієслова: спочатку ви бапто огірок в окріп, а потім баптизо його в розчин оцту. Начебто, і те, і інше означає занурити, але друга дія, на відміну від першого, передбачає якісну зміну: огірок не просто занурився в рідину, але в результаті цього відбулася зміна його властивостей. В античній літературі можна знайти опис технології фарбування тканин. Коли ми занурюємо тканину у воду, застосовується дієслово бапто, коли ж у барвник - баптизо, тому що відбувається зміна її властивостей.
Значить, при хрещенні мова йде не просто про обмивання, про роблення людини чистим або просто мокрим, але про зміну якісних властивостей. Саме про це говорить і Біблія: хрещення - не тілесної нечистоти омовення, але обітниця Богові доброго сумління (1-е Петра 3:21).

Отже, вже з самого слова баптизо люди розуміли, про що йде мова. Крім того, вони були знайомі з нормальною для свого часу практикою хрещення. Хрещення не було винайдено з приходом Іоанна Хрестителя - задовго до цього воно вже існувало, як обряд ритуального обмивання. І особливе значення цей обряд починає приймати в останні століття перед Різдвом Христовим, коли починають послідовно виконуватися пророцтва про близьке пришестя Месії, і в Ізраїлі відроджується прагнення до праведності: ізраїльтяни хотіли бути готовими до приходу Христа.
В основному пошук праведності пішов двома шляхами. З одного боку, виникає рух фарисейства. Фарисеями (від євр. "перушим" - відокремлений) ставали євреї не з левитів, але, тим не менш, такими, що проголосили повсякденну праведність метою свого життя. Це було масовим рухом духовного відродження. З Євангелія ми знаємо, що Ісус нерідко засуджував фарисеїв за лицемірство, і у нас може виникнути уявлення, що всі фарисеї - лицеміри. Насправді ж їх метою було досягнення праведності, просто під праведністю вони часто розуміли лише дотримання зовнішньої форми закону, Ісус вказував на його сутність. Він казав своїм учням: якщо праведність ваша не перевершить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне (Від Матвія 5:20). Якби під фарисеями малися на увазі негідники і лицеміри, в чому була складність перевершити їх праведність? Ні, просто для фарисеїв праведність ставала самоціллю; сенсом життя, наша праведність повинна перевершити праведність книжників і фарисеїв, бути не кінцевою метою, а проявом руху до мети - до Христа.

Другим способом досягнення праведності був відхід зї світу. Шукачі праведності, які хотіли сховатися від мирських спокус, стали йти в пустельні місця. Так виник рух єсеїв. Єссеї жили відокремленими спільнотами, проводячи час у молитві, співі гімнів, вивченні та переписуванні Писання. Ритуальне очищення повним зануренням у воду практикувалося ними, як мінімум, раз в день. Ті ж з них, хто переписував Писання, всякий раз, дійшовши до згадки в ньому Бога, здійснював обряд очищення і брав нове стіло (паличку для писання), якє, закінчивши виводити три букви Святого Імені, тут же ламав. Археологи знайшли баптистерії, що збереглися (басейни для хрещення), при розкопках поселень єсеїв.

Чи то під впливом єсеїв, чи паралельно з ними, але хрещення стало практикуватися і при Єрусалимському Храмі - практично всі паломники повинні були пройти цей обряд перш, ніж увійти в храмові двори. Для цієї мети великі баптистерії були обладнані перед воротами храму. Швидше за все, саме в них хрестилися три тисячі, які прийняли Благу Звістку в день П'ятидесятниці.

Іоанн Хреститель

Таким чином, учасникам новозавітних подій поняття хрещення було зрозуміло й знайоме. І тут з'являється Іоанн і висуває абсолютно революційну ідею (тому-то він і отримав прізвисько Хреститель). Він вчить, що зовнішнє обмивання не очищає нас від духовної скверни, якщо не включає очищення внутрішнього - покаяння і відпущення гріхів. З цього моменту хрещення вже не просто омовення, але обітниця Богові доброго сумління, відмова від своїх гріхів і прохання про їх прощення. Але, якою радикальною б не здавалася ця ідея, Іоанн проголошував, що хрещення, що ним викладається - лише підготовка. "Справжнє хрещення буде викладено Христом: я хрещу вас водою, але йде Сильніший за мене, у Якого я недостойний розв'язати ремінь взуття; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем. Лопата Його в руці Його, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю до засіків, а полову спалить вогнем незгасним" (Від Луки 3:16-17).

У наші дні можна почути таке тлумачення цих слів: треба, мовляв, хреститися спочатку водою, потім Духом Святим, потім - ще і вогнем. Але зверніть увагу на слова Іоанна: вогнем будуть спалені ті, хто не став Божим урожаєм. Тих, хто пішли за Христом, Він Сам хрестить (омиває) Духом Святим, а тих, хто відкидають Його, кидає в невгасимий вогонь. Хто не хрещений Духом Святим, той буде хрещений вогнем, тобто піде в погибель вічну. Борони нас від цього Господь!
Так що ж нам робити? Ми повертаємося до старого питання. Та іншої відповіді в Біблії немає: покайтеся, і нехай хреститься кожен із вас. Нам дана заповідь покаяння і хрещення в ім'я Ісуса Христа. В Писанні зустрічається і інше формулювання для водного хрещення в ім'я Отця, Сина і Святого Духа. Але це - те ж саме хрещення: якщо ми визнаємо Ісуса Христом (тобто помазаником), то, відповідно, ми визнаємо й того, хто його помазав (Батька), та помазання (Дух Святий).
Писання заявляє: існує Один Господь, одна віра, одне хрещення (До Ефесян 4:5). Але як же так - йдеться і про хрещення водою, і про хрещення Духом Святим, а хрещення тільки одне? Тут ліберальні богослови, які відкидають усе прекрасне в Писанні, стикаються з нерозв'язною проблемою. Справа в тому, що Біблія поділяє все суще на видимий і невидимий світи - світ фізичний і духовний світ. Світ духовний - те, що нам не видиме, нашому людському сприйняттю не підвладне, і ліберали відкидають його існування. Хрещення зачіпає обидві сторони, тому ми називаємо його таїнством. Таїнство, це коли через наші видимі фізичні дії Бог виробляє невидимі духовні дії. Це - синергія: спільна дія людини і Бога в одному акті. Хрещення - таїнство, і ми, здійснюючи видиму людську дію (занурення у воду), піддаємося невидимому духовному впливу Бога, який занурює нас в дію Святого Духа.

У цьому таїнстві присутні п'ять важливих елементів, у яких людина і Бог діють спільно. Вони-то і відрізняють хрещення від простого занурення.

1. У хрещенні ми ототожнюємо себе з жертвою Христа, Його смертю і воскресінням. Відповідно ми отримуємо від Бога оновлене життя. Невже не знаєте, що ми всі, хто хрестився у Христа Ісуса, у смерть Його хрестилися? Отже погреблись ми з Ним хрещенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так і нам ходити в оновленому житті. Бо якщо ми з'єднані з Ним подобою смерті Його, то повинні бути з'єднані і подобою воскресіння (До Римлян 6:3-5).

Цікаво зауважити, що в цієї одночасній дії Бога і людини людина як би теж стає трансцендентним - виходить за межі часу, проникає у вічність. В цій дії водночас присутній і сьогодення, і минуле, і майбутнє. Ми ототожнюємося з предвічним Сином Божим Христом у минулому, де Він є Агнець Божий; ми ототожнюємося з Ним у нашому оновленому житті, де Він - Спаситель Світу; ми ототожнюємося з Ним подібністю воскресіння в майбутньому, де Він - Цар царюючих і Господь пануючих.

Ліберали вбачають у хрещенні не більше, ніж символіку: ми входимо в воду - це символ поховання з Ісусом, ми вийшли з води - це символ воскресіння. На цьому символіка зазвичай закінчується. Правда, я чув і продовження цієї аналогії: після хрещення ми надягаємо сухий одяг - це символ того, що ми облекаємося в Христа. Але чи обмежується символікою значення хрещення? Якби так, ми могли б поставити посеред церкви порожню труну. Людина, скажімо, приходить в церкву, лягає в труну, його забивають - він ототожнюється зі смертю. Після цього труну відкривають, він встає - ототожнюється з воскресінням. Смію запевнити вас - людина випробував би при цьому незабутні переживання. І символіка - найкраща. Але це був би нами самими придуманий обряд. Чи ми йдемо за Христом, коли ходимо власними шляхами? Ні! Господь вказав нам шлях оновлення життя, і хто ми, щоб "покращувати" шляхи Божі?

2. Біблія також навчає, що хрещенням ми ототожнюємо себе з життям Христа і через це отримуємо від Бога усиновлення. Ми ототожнюємо себе з Сином Божим, і Бог визнає це ототожнення! Ми стаємо братами Христу! У це важко повірити, але саме так говорить Слово Боже: Бо кого Він передбачив, тих і призначив бути подібними до образу Сина Свого, щоб Він був первородним поміж багатьма братами (До Римлян 8:29). І, ставши братами Синові, ми стаємо дітьми Батькові - дітьми Божими. Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса; усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одягнулися (До Галатів 3:26-27). Ми одягнулися у Христа, і вже в цьому житті ми ототожнюємо своє життя з його життям.

3. У хрещенні ми ототожнюємо себе з Тілом Христовим - з Церквою, Бог наповнює нас Духом Святим. Дух Святий вилився на Церкву у день П'ятидесятниці, і, стаючи в хрещенні частиною Церкви, ми вступаємо у володіння цим даром. Бо ми всі одним Духом охрещені в тіло одне, чи то Юдеї, чи Елліни, чи раби, чи вільні, і всі напоєні одним Духом (1-е до Коринфянам 12:13).

4. Через наше видиме хрещення Бог невидимо дає нам прощення гріхів: покайтеся, і нехай же охреститься кожен із вас у ім'я Ісуса Христа для прощення гріхів, і приймете дар Святого Духа (Діяння 2:38). У зв'язку з цим цікаво звернути увагу на історію звернення Савла (майбутнього апостола Павла). Ще на дорозі в Дамаск він сповідав Ісуса Господом, і три дні після цього постив і підносив покаянні молитви, але тільки в день хрещення його гріхи були обмиті (Дії 22:16) і він наповнився Духом Святим (Діяння 9:17-18).

5. Хрещення по вірі є запорукою нашого спасіння: Хто увірує й охреститься, буде врятований, а хто не увірує, засуджений буде " (від Марка 16:16). Невіра - шлях до засудження. Всякого, хто не вірує, вже засуджено; але якщо ми хочемо бути впевненими у своєму спасінні, ми повинні вірувати, і хреститися. Тому що мова тут йде не про забобонні обізнаності (вірі-слуханні), і навіть не про тверді переконаності (вірі-слишанні), але про віру-послух. Хрещення - найперше і найпростіше, чого очікує від нас Бог. І якщо ми навіть цього елементарного не виконуємо, про яку слухняність йде мова? Тому-то у хрещенні ми отримуємо запоруку нашого спасіння: той, що Утверджує нас із вами у Христі і намастив нас є Бог, Який і знаменував нас, і дав запоруку Духа в серця наші (2-е до Коринфянам 1:21-22).

Це - п'ять важливих характеристик хрещення, про яких говорить святе Писання. А тепер давайте розглянемо досить типову ситуацію. Людина приходить до ворожки (знахаря, екстрасенса, тощо), а та його питає: а хрещений ти? Ні? Піди, похрестись, тоді приходь. Чоловік біжить до церкви, його там занурюють або поливають водою, він прибігає назад. Скажіть, будь ласка: які з цих п'яти ознак, що відрізняють хрещення від безглуздого обряду, мали місце? Жодного! Людина ця покладається на Ісуса або на ворожку? Вона покладається на ворожку. Слухається вона Бога, категорично засуджує будь-яку окультну практикую Чи не знайдеться між тобою такий ... віщун, ворожбит, чарівник, чорнокнижник, що викликає духів і хто викликає духа померлого; бо гидота для Господа кожен, хто чинить таке - Второзаконня 18: 10-12; Ворожки не лишай в живих - Исход 22:18). Ні, він слухається ворожку. Він лише обізнаний про існування хрещення, рухомий марновірством.

Коли ж людина приймає хрещення з-за забобонів, відбуваються разючі речі.

По-перше, ворожка заробляє собі духовний авторитет. Авторитетність Біблії загальновідома, і, нібито, посилаючись у своїй практиці на Писання, ворожка краде, присвоює собі частину цього авторитету. Людина потім розповість своїм друзям яку "принциповість" проявила ворожка, відмовившись обслужити нехрещену, і якщо хтось з них цікавиться духовними питаннями, він вже не піде до церкви ("там одні лицеміри"), а до неї.
Друге. Ворожка заморожує в цій людині віру в Бога на рівні забобону. Обряд він уже виконав - чого ще треба?

Третє. Чоловік отримав щеплення, виробив стійкий імунітет проти Слова Божого. Спробуйте тепер поділитися з ним Благою Звісткою. Він скаже: "Хлопці, навіщо ви пристали до мене? Я вже хрещений!"

Саме так Сатана діє в життя людини, змушуючи її зробити якийсь обряд, званий хрещенням, і при цьому повністю захистити її від Благодаті Божої, щоб вона уже ніколи її не пізнала, підмінивши віру марновірством. Рятівним ж є не сам обряд хрещення, або магічні властивості води, а благодать Божа. Вона дається на підставі заповіту, що людина з власної волі укладає з Богом. Він приймає умови заповіту, висунуті Богом, і Бог виливає благословення, уготовані кожному, хто вступає в цей завіт через жертву Христову. Тому-то хрещення (не позбуття тілесної нечистоти , але обітниця Богові доброго сумління) рятує воскресінням Ісуса Христа (1-е Петра 3:21). Не вода або обряд рятують нас, а воскресіння Ісуса Христа, до якого ми причащаємося в цьому таїнстві.

Якщо ж ми говоримо: "Ми віримо в Бога, але навіщо робити цей застарілий обряд і принародно занурюватися у воду?", ми впадаємо в духовний блуд. Ми хочемо отримувати благословення від завіту з Богом, але при цьому не брати на себе ніякої відповідальності. Хрещення - це крок віри, крок послуху.
Лише тепер, обговоривши сутність хрещення, є сенс міркувати на практичні теми. Спори, як правило, починаються не з питання про значення хрещення, а про те, яка практика правильна, а яка ні. Але як можна відрізняти правильне від неправильного, поки незрозуміло, про що йде мова? Отже:

1. Хрещення - прояв особистого сповідання. Цим актом ми визнаємо, що Ісус - наш Господь, і ми слідуємо Його волі. Може, нам не хочеться лізти в воду: вона така мокра і холодна, та й люди дивляться... Але я знаю: Слово Боже говорить, що мені належить це зробити, і я роблю цей крок віри, крок послуху, крок сповідання.

Писання ніколи не говорить про покаяння, як таке, про сповідання як таке, про хрещення як таке - воно не розділяє цих понять і говорить про них як про єдиний комплекс завіту між Богом і людиною в вірі / покаянні / хрещенні / сповіданні. Більш того, в Писанні ці слова використовуються як взаємозамінні. Якщо кажуть, що хтось повірив, це передбачає, що він хрестився і, навпаки, якщо хрестився, значить, увірував (пор. Діяння 2:38; 3:19; 16:15, 33, 34; 18:8). Все це означає, що людина звернулася, увірував, прийняв хрещення. Це - єдиний комплекс зміни життя людини.

Постає питання: а якщо людина не звернулася, чи може вона прийняти хрещення? Буде це хрещенням? Зокрема - чи є хрещенням хрещення новонароджених немовлят або малих дітей, які не в змозі ні покаятися, ні відвернутися від гріха, ні сформулювати своїх переконань? Ні, просто ми занурили їх у воду на радість тим, хто оточує. Звичайно, така дія може нести духовний сенс, коли батьки беруть на себе відповідальність виховувати дитину в християнському дусі, але часто і цього немає. Це просто обряд, народна традиція, що піддавався сумніву практично всіма попередніми отцями Церкви.

Практика хрещення немовлят заснована на двох забобонах, які не мають нічого спільного з Біблією.
Перше марновірство стверджує, що новонароджене немовля безгрішне. Але Писання говорить: я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя (Псалом 50:7). Гріховна природа успадкована нами і проявляє себе навіть у дитинстві.

Друге не біблійне підґрунтя хрещення немовлят - забобонне уявлення, що сам обряд хрещення має якусь магічну силу. Мовляв, щоб дитина не хворіла, піди покрести його.

Як і у випадку будь-якої біблійної практики, ці забобони намагаються обґрунтувати або традицією, або здоровим глуздом. Мовляв, треба ж щось зробити, щоб немовля, якщо помре, потрапило на небеса! Але це - не наша справа вирішувати, хто і як повинен туди потрапити. Коли людина юридично несамовита, тобто не здатна на моральне розрізнення, вона не усвідомлює, що таке гріх, і у злочину її не обвинувачують. Чому ми дитину, яка взяла з прилавка вподобане їй яблуко, не ведемо тут же в міліцію і не садимо в тюрму? Тому що вона ще не здатна осягнути закон і не усвідомлює, що таке злочин. Писання говорить: немає закону - немає і гріха. Злочин не ставиться в провину дитині навіть людським законом. Дитина не безгрішна, але блаженна: блаженна людина, якій Господь не порахує гріха, і в чиєму духові немає лукавства (Псалтир 31:2).

Є й люди, які досягли віку юридичної відповідальності, але в силу психічних або фізичних недуг залишаються неосудними - закон не інкримінує їм їх неправильні вчинки. Коли ж дитина виростає і починає усвідомлювати свою відповідальність, наше завдання допомогти їй усвідомити свою гріховність і довірити своє життя Тому, Хто позбавляє від рабства гріха, Хто може дати їй очищення від цієї гріховності, дати їй життя вічне.

Беручи до уваги сказане вище, ми у своїй церкві не практикуємо і не рекомендуємо хрещення немовлят. Це не означає, що ми відкидаємо хрещених в дитинстві послідовників Христа - ніхто не може судити, хто Христовий, а хто ні, крім Самого Господа. Тим не менш, ми повинні постійно вивчати Слово Боже, і перед кожним, хто хрещений у дитинстві, рано чи пізно постає питання: а чи було це моїм хрещенням, моїм особистим рішенням, висновком мого власного заповіту з Господом?
Писання ніде ні разу не говорить про хрещення немовлят. Спроби посилатися на описувані Біблією масові хрещення ("а раптом там були і діти?") логічно необґрунтовано, це - аргумент від замовчування. Там же, де роз'яснюється, хто хрестився, дітей ми не зустрічаємо жодного разу: коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охрестилися (Діяння 8:12). Де тут немовлята? Нам заперечують: "Є в Писанні місця, де говориться, "і хрестився весь дім його". Наприклад, про начальника в'язниці: узявши їх тієї години ночі, він омив рани їх і негайно охрестив ся сам і всі домашні його (Дії 16:33). Могли ж серед домашніх бути і немовлята?".

Начальник в'язниці, ймовірно, чоловік у роках, діти у нього, швидше за все, вже дорослі, але ці міркування так само безпідставні, як і заяви тих, хто намагається побачити в цьому тексті хрещення немовлят. Ясно одне - Біблія ніде не говорить про хрещення без віри, без покаяння, без сповідання, це - взаємозамінні терміни. В іншому місці в аналогічній ситуації конкретно йдеться: а Крисп, старший синагоги, увірував в Господа з усім домом своїм; і багато з Коринтян, почувши, увірували й охрестились (Діяння 18:8).

Кожному належить прийняти власне рішення вступити в завіт з Богом. Я не можу прийняти це рішення за свою дитину. Найщасливіший день у моєму житті був, коли моя старша дочка сказала: "Тато, я хочу укласти заповіт з Ісусом". Я сподіваюся, що настане такий день, коли моя молодша донька скаже те ж саме. Я буду докладати всі зусилля, щоб підготувати її до цього. Але, при всьому моєму гарячому бажанні, я не можу прийняти це рішення за неї. Ми не можемо приймати рішення за своїх дітей, роблячи їх онуками Господу. У Бога немає онуків, у Бога є тільки діти. А стати дитиною Божою можна, лише ототожнивши себе з жертвою Ісуса.

2. Віра і сповідування Христа Господом - єдина умова для хрещення. Ніякі курси катехизації, ніякі випробувальні терміни, жодні фінансові внески не передують хрещенню в Біблії.

Якщо я збираюся переплисти океан на яхті, я повинен освоїти навігацію, розбиратися в такелажі, знати ходову частину і вимоги техніки безпеки, вміти готувати їжу, і т. п. Але якщо я тону, а до мене підпливає яхта, і замість того, щоб витягнути мене з води, мені починають читати лекцію - чи допоможе мені це? Мені в першу чергу необхідний порятунок, а потім, коли я вже буду на яхті, я зможу вивчати основи навігації, щоб не збитися з курсу.

Вести доктринальні бесіди з людиною, яка гине, не має порятунку, марно, бо, як каже Писання, про се треба судити духовно. Він же ще духовно не відроджений, а ми утримуємо його від укладення заповіту і отримання Святого Духа.

У всіх випадках, про які ми читаємо в Біблії, хрещення відбувається прямо там і тоді, де і коли відбувається звернення:
Залюбки прийняв його слово, охрестилися, і приєдналося того дня душ тисяч зо три (Дії 2:41). Ніхто не став проводити з ними тижневий курс лекцій про важливість ухвалення рішення - все сталося в той же день.

Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й ім'я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охрестилися (Діяння 8:12). Коли повірили - тоді і хрестилися.
Між тим, продовжуючи шлях, вони прибули до якоїсь води і озвався скопець: ось вода; що перешкоджає мені хреститися? Пилип відказав: якщо віруєш із повного серця, можна. Він сказав у відповідь: я вірую, що Ісус Христос є Син Божий. І наказав зупинити колісницю, і обидва зійшли у воду, Пилип і євнух; і охрестив його (Діяння 8:36-38). Єдина умова тут - сповідання віри.
І негайно ніби луска відпала з очей йому, і відразу видющий він став і, вставши, хрестився (Діяння 9:18). Не став чекати недільного дня, купального сезону, схвалення пастора - негайно хрестився.
І, взявши їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охрестився негайно сам і всі домашні його (Діяння 16:33). Це - єдиний випадок в Писанні, коли хрещення не було тут же за покаянням. В'язням, що стікали кров'ю, потрібна була медична допомога, коли ж вона була надана, обернений негайно хрестився, не чекаючи ранку.

Все, що потрібно для хрещення згідно з Писанням - покаятися і закликати ім'я Господа Ісуса. Все інше - людські вигадки.

3. Біблійна практика - хрещення зануренням. Біблійний текст не має на увазі ні поливання води на голову, ні кроплення - тільки занурення. В Біблії не дається про це явних вказівок, але ті, хто чув апостольську проповідь, розуміли, про що йде мова. Всі були знайомі з традиційною давньоєврейської практикою очищувального занурення, про це ж говорила етимологія і семантика самого слова баптізо - занурювати.

Крім того, Біблійні тексти побічно вказують на занурення: і хрестилися від нього в Йордані, сповідуючи гріхи свої (Від Матвія 3:6); І виходили до нього-вся країна Юдейська та Єрусалимцї, і хрестилися від нього в річці Йордані, сповідуючи гріхи свої (Від Марка 1:5). Зверніть увагу: не "біля річки", не "водою з річки", а "в річці". ...Прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Іоанна хрестився в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іоанн небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього (Від Марка 1:9,10); І наказав зупинити колісницю, і обидва зійшли у воду, Пилип і євнух; і охрестив його (Діяння 8:38).

З тим, що хрещення зануренням є нормативною Біблійної практикою, згодні всі. Але тут же починаються дискусії: як же бути, якщо води немає - в пустелі, наприклад. Але не в пустелі ж ми знаходимося! Мова йде про тебе особисто, тут і зараз. Звичайно, трапляються форс-мажорні обставини. Тоді - Господь побачить. Наприклад, академік Альошин, заарештований у 1999 році через тиждень після свого звернення, провів шість місяців у слідчому ізоляторі і, незважаючи на допити, заборони і катування, проповідував ув'язненим Благу Звістку, хрестивши за час свого ув'язнення більше сорока чоловік у переповненій камері, де вода подавалася в кран лише дві години на добу. Новонавернений вставав посередині камери, сповідав Ісуса, брати виливали на голову йому жменю води. Це був єдиний доступний там спосіб хрещення. Але це - виняток, а виключення не повинно бути виправданням для відхилення від біблійної норми.
Нам відомо, як зробити правильно, якщо ми не хочемо цього, а маємо намір робити по-своєму, завжди можна знайти виправдання. Але всякий, хто шукає в винятках виправдання для неправильної практики, уподібнюється людині, якій повідомили про наближення торнадо і порадили сховатися в підвал, а вона міркує: навіщо ховатися в підвал, якщо підвалу теоретично могло б не бути? Навіщо мені чинити так, як говорить Біблія, якщо можна уявити ситуації, коли це неможливо. І це, коли в будинку ванна, повна води, набраної про запас, на випадок її вимкнення.
Постає питання: що робити, якщо я в свій час прийняв хрещення не у відповідності з Біблією? Це питання гостро стосувався і мене самого. Я приймав хрещення в зрілому віці і з власної волі. Читаючи Писання, я визнав Ісуса своїм Господом, прийшов у найближчу церкву (тоді тільки починали відкривати раніше закриті храми) і сказав, що хочу прийняти хрещення. "Жодних проблем,- кажуть,- три карбованці в касу і-вперед". Я невимовно зрадів, що все виявилося так просто - я-то думав, що будуть задавати різні питання, як при вступі до комсомолу, а я нічого в цьому не розумів, крім того, що Бог очікує від нас. Мене хрестили разом з двадцятьма іншими, які того ж бажали, по черзі поливаючи воду нам на голову з проголошенням хрестильної формули. Тим не менш, це був укладання мого особистого завіту з Богом. Я пішов за Його покликанням, ставши на шлях місіонерського служіння. Моя дружина (вона була хрещена в дитинстві) теж прийняла Господа, і ми стали служити Йому разом, організували місію, прийшли в церкву. І тут брати почали нам говорити: ви, мовляв, не справжні християни, тому що хрещені неправильно; вам потрібно "перехреститися". Я сперечався, що охрещений з власної волі у Христа Ісуса, у кого ще я повинен "перехрещуватися""?

Я довго впирався, і в результаті переконав всіх у своїй правоті. Коли ж суперечки вщухли, Господь відкрив мені істину через Писання: Один же Юдей, на ім'я Аполлос, родом з Олександрії, красномовець та сильний в Писанні, прибув до Ефесу. Він був наставлений в начатках дороги Господньої, і, палаючи духом, промовляв і навчав про Господа, знаючи тільки Іоаннове Хрещення. Він сміливо став промовляти в синагозі. Почувши його, Прискилла й Акила його прийняли, і докладніше пояснили йому шлях Господній (Дії 18:24-26). Прискилла й Акила не стали сперечатися з Аполлосом, стверджуючи: "Ти не знаєш Господа, тому що неправильно хрещений". Вони просто запросили його до себе додому, і докладніше пояснили шлях Господній, і він став правильніше слідувати Слову Божому, що, власне, і є нашою метою.

У чому полягає послух?

Знаєш, як правильно - робиш, як правильно. Якщо ж знаєш, як правильно, але шукаєш виправдання, щоб робити неправильно, це вже не послух. У цьому випадку ми більше покладаємось на власні міркування, аніж на Волю Божу. Хто хоче робити правильно, шукає можливість, хто не хоче робити правильно, шукає для цього виправдання.
Коли Ісус прийшов хреститися від Іоанна, той утримував Його, кажучи: мені треба хреститися від Тебе, і чи тобі йти до мене? Але Ісус сказав йому у відповідь: залиш тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді Іоанн допускає Його (Від Матвія 3:14,15). Іоанн міркував так само, як міркував би кожен з нас: "Як таке можливо? - Месія приходить приймати від мене хрещення! Це мені потрібно від нього хреститися!" Але Ісус зупиняє його міркування: годиться нам виповнити усю правду. Ми знаємо як правильно, і ми повинні чинити правильно, хоч яким би нелогічним нам це не здавалося.

По Божому провидінню нам з дружиною зустрілися наші Прискилла й Акила, які теж запросили нас до себе додому, і, за чашкою чаю розмірковуючи над Словом Божим, точніше пояснили шлях Господній. Нам відкрилося, що мова не йде про "перехрещування" (хто крім нас може знати правду про наші відносини з Христом), а про необхідність виконати усяку правду. Те правильне, що вже було зроблено, необхідно було виконати, тобто довести до повноти. Тому що якщо є можливість зробити в повній відповідності зі Словом Божим, потрібно нею скористатися. Все, що для цього необхідно - наше бажання вчинити по Волі Божій. І ми разом з цими людьми виїхали на водосховище, і вони хрестили нас зануренням. Для мене це було виконанням Волі Божої, доведенням зробленого раніше до повноти; для дружини це стало укладанням особистого завіту з Богом за її власним рішенням.

Так належало нам виконати всяку правду, і Господь тут же відповів рясними благословеннями. Нам були дані від Нього дивні знамення, і ми зрозуміли, що наше бажання вчинити по Його Волі, було схвалено. Проте я закликаю виконувати хрещення згідно з Писанням не тому, що це корисно, що це зручно, або що Бог може дати благословення (може бути те, що ми вважаємо благословенням, благословенням для нас як раз не є, і навпаки, для нас благословенням є те, від чого ми біжимо), а тому що Бог - наш Творець, і Слово Його істинно. Христос, втілена Істина, прийшов хреститися від Іоанна, бо так належало виконати всяку правду. Цим Він показав істинне смирення, справжній послух Волі Божій, прикладом, якого нам слід дотримуватися

Можлио, хтось із вас ще не уклав завіт з Богом, і шукає для цього якісь відмовки. Ніяких відмовок бути не може. Або ми слідуємо Волі Божої, або ні. Хрещення - найперший, самий елементарний крок на шляху послуху, це тільки початки науки Христа. Якщо ж ми навіть не встаємо на цей шлях, ми позбавляємо себе можливості слідувати за Богом, можливості бути тим, хто йде за Його Духом. Святе Письмо ясно говорить нам: чого гаєшся? Встань, хрестися і обмий гріхи свої, прикликавши Ймення Його (Діяння 22:16).

Поділіться нашою статтею в соц. мережах

Коментарі

Поки немає коментарів

Написати коментар


Товар додано в корзину
Оформити замовлення Продовжити покупки